м. Чернігів,
вул. П'ятницька, 69
тел./факс: (0462) 727-135
chng.rp@darg.gov.ua

Форма контакту


Символіка Держкомрибгоспу

Новини Держрибагентства України / Всеукраїнський тиждень права

 Відповідно до Указу Президента України від 8 грудня 2008 року № 1149/2008 «Про Всеукраїнський тиждень права» щороку в тиждень, що включає 10 грудня - День прав людини в Україні, започатковано проведення Всеукраїнського тижня права, який відзначається в пам'ять проголошення Генеральною Асамблеєю Організацій Об’єднаних Націй у 1948 році Загальної декларації прав людини.

Відповідно до Плану заходів з проведення у 2016 році Всеукраїнського тижня права, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України  від 31 серпня 2016 року № 627-р, Всеукраїнський тиждень права у 2016 році проводиться з 05 по 08 грудня. Держрибагентством підтримано ініціативу Уряду та затверджено наказ Держрибагентства від 30 вересня 2016 року № 340 «Про затвердження плану заходів з проведення у 2016 році Всеукраїнського тижня права» в рамках якого будуть реалізовані завдання визначені Планом заходів.

Україна є членом-засновником Організації Об’єднаних Націй, впливової та потужної органiзацiï, чия дiяльнiсть спрямована на захист i дотримання прав людини.

Декларація стала документом, навколо якого зосереджено роботу правникiв та фахiвцiв у галузi прав людини. Цей документ став також основоположним для забезпечення прав людини в конституціях багатьох країн свiту, що стали учасниками ООН. Украïна не так давно вiдiйшла вiд тоталiтарноï системи й почала iнтеграцiю у свiтове демократичне спiвтовариство. Ми маємо власний Основний закон України – Конституцiю України, що була прийнята на п'ятiй сесiï Верховноï Ради Украïни XIII скликання 28 червня 1996 року, з якою мають узгоджуватися всi iншi закони, що ïх ухвалює Верховна Рада України.

Розділом ІІ Конституції проголошенi права, свободи та обов’язки людини і громадянина, якi ранiше не закрiплювалися в жоднiй з попереднiх конституцiй: право на повагу гідності, право на свободу та особисту недоторканнiсть, право на свободу думки й слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, право на свободу світогляду і вiросповiдання, право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності тощо.

Характерними є й iншi ознаки, що закрiпленi в Конституцiï: визнання прiоритету прав та свобод людини й громадянина, подiл державноï влади на законодавчу, виконавчу й судову.

Конституцiя закрiплює не тiльки основнi форми народовладдя, вона визначає також найважливiшi принципи, правила й процедури здiйснення народом форм влади. Особливо важливо те, що Конституцiєю не тiльки визначаються, а й забезпечуються, гарантуються здiйснення прав i свобод громадян.

Провiвши паралель мiж Декларацією та Конституцiєю, можна помiтити спiльне й вiдмiнне в цих документах. Перша, мабуть найбiльша мiж ними рiзниця в тому, що Декларація прийнята як мiжнародний документ, що є офiцiйною програмною заявою для краïн-учасниць, а Конституцiя це конкретний документ, норми якої – це норми прямоï дiï, що має важливе значення для забезпечення й охорони прав людини. Украïнська держава дотримується засад демократичностi у своïй законотворчiй дiяльностi. Майже всi статтi Декларації та положення, що в нiй закрiпленi, вiдтворенi в Конституцiï, наприклад:

- частина друга статті 28 Конституції: «Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню» та стаття 5 Декларації: «Ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання»;

- стаття 38 Конституції: «Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.» та частина 1 статті 21 Декларації: «Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників».

Всі ці спільни риси створили реальне пiдґрунтя для подальшого розвитку Украïни як демократичноï держави.

Проте Декларація та Конституція мають деякi суттєвi вiдмiнностi.

Наприклад, стаття 1 Декларації проголошує: «Всі люди  народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.». Це загальновiдомий факт, про який згадує ще Бiблiя. Проте, якби така норма була закрiплена конституцiйно, то напевно б з'явилися дуже багато протиріч. Кожна людина має своï симпатiï й антипатiï. Проте, коли вона буде дiяти стосовно всiх iнших з однаковою чемнiстю, вона втратить свою iндивiдуальнiсть. Як можна ставитися з повагою i бути толерантним до людини, яка, наприклад, розпалює ворожнечу мiж людьми тощо.

Стаття 4 Декларації проголошує: «Нiхто не повинен утримуватися в рабствi або пiдневiльному станi; рабство й работоргiвля забороняються в усiх формах.». Прямий вiдповiдник цiєï статтi в Конституцiï відсутній, лише в частині третій статтi 43 зазначається, що використання примусовоï працi забороняється, власне, про рабство нiчого не сказано.

Частини друга, третя статті 29 Декларації: «При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення  справедливих  вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Здійснення цих прав і свобод ні в якому разі не повинно суперечити цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй.» є нормами мiжнародного права i певно, не могли бути закрiпленi в Конституції. Проте статтею 22  Конституцiï передбачено: «Права i свободи людини й громадянина, закрiпленi цiєю Конституцiєю, не є вичерпними.». Хоча, очевидно, що засновники Декларації мали на метi не тільки досягти проголошення лише прав людини, що визначенi в нiй, а всiх можливих прав, що не суперечить нi самiй Декларації, нi законам держав - учасниць ООН.

Окремо можна було б обговорити тi положення, якi стосуються обов'язкiв громадян. В Украïнi багато говорять про обов'язки, починаючи зi шкiльноï лави, менше про права.

Хотілось би наголосити, у громадянина перед державою невелика кількість обов'язкiв, один і найсуттєвiший – сплачувати податки. У правовiй державi в людини бiльше обов'язкiв перед людьми, якi ïï оточують, а не перед державою.

Отже, можемо констатувати, що Декларація та Конституцiя несуттєво вiдрiзняються в деяких положеннях, якими за інших обставин можна було б i знехтувати.

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що на законодавчому рівні права і свобода людини і громадянина в Україні забезпечені належним чином та відповідають європейським цінностям. Але для того, щоб людина могла успішно реалізувати свої права, визначені Конституцією та законами, отримувати від суспільства певні матеріальні і духовні блага, вона повинна виконувати покладені на неї обов'язки та віддавати суспільству свою працю, свої зусилля, піклуватись про державні і громадські справи, а день прав людини потрібно розглядати як можливість накреслити плани для подальшої роботи, а її більш ніж достатньо для всіх.

 Джерело: сайт Держрибагентства